Лейцин є екзогенною амінокислотою – він не може бути синтезований людським організмом, але має надходити з їжею чи добавками. Разом з валіном та ізолейцином лейцин зараховується до амінокислот з розгалуженим ланцюгом (BCAA). Він містить α-аміногрупу, групу α-карбонової кислоти та ізобутильну групу в боковому ланцюзі. Лейцин міститься у продуктах харчування, особливо зоонозних, наприклад, у молоці, сироватці, яловичині, свинині, яйцях, м'ясі птиці та рибі. Соєві боби, арахіс або мигдаль також є добрими джерелами лейцину. У промислових масштабах його одержують шляхом гідролізу білків або синтетичним шляхом.
Ця амінокислота відіграє важливу роль в організмі людини. Ось деякі з її функцій:
- підвищення тренувальної здатності
- прискорення процесу нарощування м'язової маси,
- стабілізація рівня цукру в крові,
- підтримка відновлення після тренувань,
- регулювання активності деяких ферментів, важливих для енергетичного метаболізму мозку,
- збільшення м'язової сили та уповільнення втрати рухової функції,
- поліпшення синтезу білка в печінці, запобігання багатьом захворюванням печінки, наприклад, цирозу.
Функції лейцину є життєво важливими для спортсменів. Лейцин разом з іншими амінокислотами з розгалуженим ланцюгом становить до 1/3 загальної маси м'язової тканини. Тому під час інтенсивних фізичних навантажень потреба в амінокислотах зростає. Будучи однією з ключових амінокислот, що відповідають за синтез білка, лейцин також може сприяти максимальному набору м'язової маси. Він діє, посилаючи сигнал м'язовим клітинам про наявність анаболічних речовин. Таким чином, він запускає синтез білка та забезпечує зростання м'язової маси. Він також запобігає втраті м'язової маси. Це також важливо для людей похилого віку, у яких м'язова маса зменшується з віком. Прийнятий одразу після тренування, лейцин також сприяє відновленню м'язів та запускає синтез м'язового білка.
Лейцин важливий не лише для спортсменів, а й для тих, хто хоче схуднути. Ця амінокислота посилює термогенез і цим прискорює спалювання жиру.
Крім того, лейцин стабілізує рівень цукру в крові, оскільки стимулює вироблення глікогену та підвищує чутливість до інсуліну.
Дефіцит лейцину трапляється рідко, лише у випадках недостатнього харчування. Він проявляється головними болями та запамороченнями, м'язовою слабкістю та загальним погіршенням настрою. Надлишок може викликати дисбаланс в азотному обміні, що може призвести до порушень роботи печінки. Іншим наслідком передозування лейцину може бути розвиток набрякової еритеми.
